А. Блок – поет з Божим дарунком

Бути поетом – особливий дарунок. Потрібно вміти виразити стан душі й почуття словами, а це може не каж-дый. Чим більше читаєш добутку поета, тим більше починаєш розуміти його як людини.

На пер-вый погляд він не дуже многим відрізняється від осталь-ных: тої ж думки, ті ж бажання. Тільки все це выра-жается не так, як у всіх, а з особливою специфічністю, бути може, більше сховано й в основному через стихот-ворения. Але людина з Божим дарунком, що дає йому спо-собность писати вірші, не може інакше. Таким поетом був Олександр Блок

Дуже важливо

те, що Блок розумів призначення своє як поета: його ціль – зробити мир краще, прекрасніше. У літературу початку першого десятиліття XX століття Блок входить як співак “мрячної” любові, неземний і возвы-шенной. Його ліричний герой не віддається непосред-ственному почуттю, а робить обряд – поклоняється Їй, Прекрасній Дамі. Лад поетичного мовлення в самих мрячних, зашифрованих картинах передає ” неизъ-яснимую принадність” інтимного почуття: Я сховав особу, і проходили роки

Я перебував у служеньи багато років. Крізь відточену поетику невловимих символів проривається життєва основа ліричного пережива-ния.

щиросердечний порив, Що Зненацька відкрився, лири-ческого героя незаперечно говорить про постійну боротьбу поета з декадентським баченням і образним мышле-нием, про перші перемоги в цій боротьбі: Поринав я в море конюшини, Оточений казками бджіл, Але вітер, що кличе з півночі, Моє дитяче серце знайшов. Справжньої ж виразності поет досяг, коли повністю відмовився від заздалегідь заданих теоретичес-ких установок.

Радість буття уривається в його вірш “Устану я в ранок мрячне…

“: Навстіж ворота важкі! Вітром пахнуло у вікно! Пісні такі веселі Не лунали давно!

А який прекрасний вірш “Незнайомка”!

У драматичному зіткненні з вульгарним буржуазним дачним побутом виникає романтично піднесене любовне переживання, що народжується в душі лиричес-кого героя. Натхненність героїні Блоку воспри-нимается як протест проти миру п’яниць, казанків, випробуваних гостряків. Драматизм ситуації тут не стільки в непримиренності виниклі в душі героя конфлікту, скільки в несумісності миру “п’яниць із очами кроликів” і жіночого вигляду, що несе в собі “древні повір’я” і зачарування “далеких берегів”. Історично конфлікт може бути дозволений, поэти-ческую несумісність перебороти неможливо.

И в цьому складному духовному зіткненні у вірші виникає мотив глухому й заповітному, довіреному героєві таємниці (“Глухі таємниці мені доручені, мені чиєсь солн-це вручено…”). Вірш “Про доблестях, про подвиги, про славу…” можна поставити в один ряд із шедеврами росіянці й світовій ліриці. Інтимні переживання ліричного героя стають значно складніше:


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

А. Блок – поет з Божим дарунком