Л. Н. Толстой був учасником Севастопольської оборони. У ці трагічні місячици ганебної поразки російської армії він багато чого зрозумів, усвідомив, як страшна війна, які страждання вона несе людям. Він увисправ, як міняється людина в бої.
Він убедился в тім, що щирий патріотизм і героизм проявляється не в гарних фразах або яскравих подвигах, а в чесному виполнении боргу, військов і людського, недивлячись ні на що Цей досвід використаний у романі “Війна й мир”. В епопеї описуються дві війни, які багато в чому протипоставлені один одному.
Бою
Кутузов напередодні Бородінського сражения, об’їжджаючи позиції, побачив озброєнийцев, що надягли
По ньнього менінию, у Бородінському бої була одержана росіянами моральна перемога. Толстій пише, що не тільки Наполеон, але всі солдати й офіцери французької армії испитивали однакове почуття жаху перед тим ворогом, що, втративши половину війська, стояв наприкінці бою так само, як і на початку його. Французи були морально зломлені: виявляється, росіян можна вбити, але не перемогти Ад’ютант доповідівает Наполеонові зі схованим страхом про те, що французька артилерія б’є в упор, а росіяни продовжують стояти.
Із чого ж складалася ця непоколебитравня сила? Зі спільних дій армії й усього народу, з мудрості Кутузова, чия тактика – “терпіння й час”, чия ставка насамперед на дух у військах. Ця сила складалася з героїзму й проміньших офіцерів російської армії.
Згадаєте, як поводяться солдати полку князя Андрія, поставлені в резерв на пристріляній підлозі Їхнє положення трагично: під непреходящим жахом смерті вони коштують більше восьмі годин без їжі, без справи, втрачаючи людей. Але князеві Андрію “робити й наказувати було нема чого. Усе робилося саме собою. Убитих відтягали за фронт, поранених относили, ряди замикалися.
Якщо відбігали солдати, то вони негайно ж поспішно возвращалисій”.
От приклад того, як виконання ділга переростає вподвиг. Ця сила складалася з патріотизму – не на словах, а на ділі – кращих людей із дворянства, таких, як князь Андрій. Він відздавався служити в штабі, а взяв полк і під час бою одержав смертельну рану. І Пьер Безухов, сугубо цивільний чолостоліття, їде в Можайск, а потім і на поле бітви.
Він зрозумів зміст фрази, що услишалий від старого солдата: “Всім народом налягти хочуть… Один кінець зробити. Одне слово – Москва”.
Очами Пьера намальована картина бою, героїзм артиллеристов на батареї Раєвського. Ця непереможна сила складалася з героїзму й патріотизму москвичів, которие залишають рідне місто, як ні шкода їм залишати на погибель своє майно. Згадаємо, як Ростови залишали Москву, намагаючись відвезти на підведеннях саме коштовне з будинку: килими, порцеляну, одяг. А потім Наташа й старий граф вирішують віддати підводи пораненим і всім добром вивантажують і оставляют на розгарбування ворогові.
У той же час незначний Берг просить одну подводу, щоб вивезти з Москви прекрасна шафа, що він купив задешево…
Навіть під час патріотичного підйому никогтак не обходиться без берегів Непереможна сила росіян – партизанские загони. Один з них докладно описаний Толстим. Це загін Денисова, де сама потрібна людина – Тихін Щербатий, народний месник.
Партизанські загони знищували наполеонівську армію по частям. На сторінках IV тому виникає прораз “дрюка народної війни”, що піднялася всією грізною й величною силою й гвоздила французів, поки не кінчилось їхня навала, поки в душі народу почуття образи й мести не змінилося почуттям презирства й жалості до поваленийному ворогові Толстому ненависна війна, і він малює не тільки картини боїв, але й жнивание всіх людей на війні, будь те чи вороги ні. Відхідливе російське серце пошкодувало обморожених, брудних, голодних французов, узятих у полон.
Це ж почуття й у душе старого Кутузова.
Звертаючись до солдатам Преображенський полку, він говорить, що поки французи були сильні, ми їх бичи, а тепер і пошкодувати можна, адже теж люди. У Толстого патріотизм невіддільний від гуманизма, і це природно: простим людям війна завжди була не потрібна Отже, Толстой малює війну 1812 року як народну, Вітчизняну, коли на защиту Батьківщини піднявся весь народ. І зробив це письменник з величезною художньою силою, створивши грандіозний роман-епопею, якому немає рівних у світовий літіратуре.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)